Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,І душею своєю я вас, як умів, причащав.Але видно Господь мені краще життя напророчив,І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.Приспів (2):На могилі моїй посадіть молоду яворину,І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,Певно, в цьому і є та найважча провина моя.Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.У далеких світах якось раптом усе я покину,Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.Приспів.