Ніч яка місячна, зоряна, ясная,Видно, хоч голки збирай.Вийди, коханая, працею зморена,Хоч на хвилиночку в гай!Сядем укупочці ми під калиною,І над панами я пан!Глянь, моя рибонька, - срібною хвилеюСтелиться в полі туман.Ти не лякайся, що ніженьки босіїВмочиш в холодну росу,Я ж тебе, рiдною, аж до хатинонькиСам на руках однесу.Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,Тепло - ні вітру, ні хмар,Я пригорну тебе до свого серденька,А воно палке, мов жар.