Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!Видно, хоч голки збирай.Вийди, коханая, працею зморена,Хоч на хвилиночку в гай.Сядемо вкупочцi тут пiд калиною -I над панами я пан!Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилеюСтелеться полем туман.Гай чарiвний, нiби променем всипаний,Чи загадався, чи спить:Он на стрункiй та високiй осичинiЛистя пестливо тремтить.Небо незмiряне, всипане зорями, -Що то за божа краса!Перлами ясними ген пiд тополямиГрає краплиста роса.Ти не лякайся, що нiженьки босiВмочиш в холодну росу:Я тебе, вiрная, аж до хатинонькиСам на руках однесу....