Перші роки після перемоги над Гоміньданом присвячені в основному рішенню насущних економічних і соціальних проблем. Особливе значення Мао Цзедун надає аграрній реформі, розвитку важкої індустрії і зміцненню громадянських прав. Майже всі реформи китайські комуністи проводять за зразком Радянського Союзу, що мав на початку 1950-х досить великий вплив на КНР. Зокрема, проводиться конфіскація землі у крупних землевласників; в рамках першої п'ятирічки за допомогою фахівців з СРСР здійснюється ряд крупних індустріальних проектів. Зовнішньополітично початок 50-х років для Китаю ознаменувався участю в Корейській війні, на якій за 3 роки військових дій гине близько мільйона китайських «добровольців»[10], включаючи сина Мао.Після смерті Сталіна і ХХ з'їзду КПРС, у вищих ешелонах влади Китаю також виникають розбіжності з приводу лібералізації країни і допустимості критики щодо Партії. Спочатку Мао ухвалює рішення підтримати ліберальне крило, якому належали Дрюкуу Еньлай (Прем'єр Держради КНР), Дзюнь Юнь (Замголови КПК) і Ден Сяопін (Генсек КПК). У 1956 р. в своїй промові «Про справедливе вирішення протиріч усередині народу» Мао закликає відкрито висловлювати свою думку і брати участь в дискусіях, кинувши гасло: «Хай розцвітають сто квітів, хай змагаються сто шкіл!» Голова Партії не розрахував, що його заклик викличе шквал критики відносно КПК і його самого. Інтелігенція і прості люди різко засуджують диктаторський стиль правління КПК, порушення прав і свобод людини, корупцію, некомпетентність, насильство. Таким чином, вже в липні 1957 кампанія «Ста квітів» згортається, і замість неї проголошується кампанія проти правих ухильників. Під час її заарештовуються близько 520 000 чоловік, що подали голос протесту під час «Ста квітів В китайских учебниках по истории период с 1958 по 1961 годы называют тремя годами природных катаклизмов. Но для большинства историков -- это время большого голода, когда погибло около 45 миллионов китайцев. Главой компартии тогда был Мао Цзэдун. Именно его политику называют главными причинами такого бедствия. В этом году исполняется 50-я годовщина большого голода. К этой дате профессор истории Университета Гонконга опубликовала книгу, которая стала редким свидетельством того времени. Чжоу Сюнь провела четыре года, собирая информацию в провинциальных и уездных архивах по всей стране. Её книга содержит выдержки из более 100 официальных документов. В некоторых говорится о том, что людей избивали до смерти. В некоторых -- более шокирующие факты, например свидетельства убийств ради каннибализма.