Слова: В. ІваніцькийМузика: Лариса ОстапенкоОй, у лузі по долиніВечір вистелив росу.Розплітав козак дівчиніТуго сплетену косу.А вона його питала,Чи він щиро покохав."Якщо ні..." – його благала,Щоб коси він не займав.Ой, у лузі по долиніРанок вистелив туман...Не сказав козак дівчині,Що його любов – обман.Він сказав їй на прощання:"Ти чекай, і я прийду..."І залишив їй страждання,Замість радості – біду.А вона його чекала,Вірила його словам.Свою косу не давалаРозплітать чужим рукам.Ой, у лузі по долиніВід дівочих сліз роса...Посивіла на дівчиніНерозплетена коса.