Нiчь яка мiсячна, зоряна ясная,Видно, хоч голки збирай.Вийди, коханая, працею зморена,Хоч на хвилиночку в гай.Вийди, коханая, працею зморена,Хоч на хвилиночку в гай.Сядемо вкупочцi тут пiд калиноюI над панами я пан,Глянь, моя рибонько, срiбною хвилеюСтелеться полем туман.Гай чарiвний, нiби променем всипаний,Чи загадався, чи спить,Он на стрункiй та високiй осичинiЛистя пестливо тремтить.Он на стрункiй та високiй осичинiЛистя пестливо тремтить.Небо незмiряне всипане зорями,Що то за Божа краса.Перлами ясними ген пiд тополямиГрає краплиста роса.Ти не лякайся, що нiженьки босiїВмочиш в холодну росу,Я ж тебе, вiрная, аж до хатинонькиСам на руках однесу.Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько,Тепло нi вiтру, нi хмар.Я пригорну тебе до свого серденька,А воно палке, як жар.Я пригорну тебе до свого серденька,А воно палке, як жар.Ти не лякайся, що можуть пiдслухатиТиху розмову твою,Нiчка поклала всiх соном окутала,Анi шелесне в гаю.Сплять вороги твої знудженi працею,Нас не сполоха їх смiх,Чи ж нам, окраденим долею нашею,Й хвиля кохання за грiх.Чи ж нам, окраденим долею нашею,Й хвиля кохання за грiх.Дмитро Гнатюк