Ничь яка мисячна...Анатолий СоловьяненкоНіч яка місячна, ясная, зоряна, Видно, хоч голки збирай, Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядемо вкупочці тут під калиною, І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею Стелеться в полі туман. Ти не лякайся, що босії ніженьки Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло — ні вітру, ні хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, як жар. Ноченька лунная,летняя,ясная, Звёзды так ярко горят. Выйди любимая,за день усталая Хоть на минуточку в сад. Сядем вдвоём под цветущей калиною, Сами себе господа, Глянь:серебристый туман над равниною Спрятал траву без следа. Не беспокойся,что босые ноженьки Вдруг окунутся в росу, Если захочешь,тебя,моя рыбонька, Я на руках понесу. Не опасайся замёрзнуть,лебёдушка, Тихо вокруг и тепло. Я обниму и согреет, как солнышко Пылкое сердце моё.