Ой у гаю зелененькім Ходить Довбуш молоденький.Він на ніжку налягає, Топірцем ся підпирає.Йде до Космача до Дзвінки, До Штефанової жінки.«—Добрий вечір, Штефанова,Чи вечеря вже готова?»«—А вечеря вже готова,Лиш Штефана нема дома.Він поїхав на роботу, Повернеться суботу«—Чуєш, Дзвінко, відкрий двері, Сядем разом до вечері».«—Ой не можу відчинити, Будуть люди говорити.Будуть люди говорити, Буде мене Штефан бити». «—Не відкриєш — сам відкрито,Як приложу свою силу».«—В мене двері дубовії,В мене замки сталевії».«Не поможуть замки твої,Як приложу плечі свої».Довбуш плечі підставляє,Двері в сіни відкриває,Двері в сіни відкриває, Штефан в Довбуша стріляє.Ой ви, хлопці, ви, молодці,Візьміть мене на топорці.Возьміть мене на топори, Та й занесіть в Чорні гори.Чорногора — рідна мати,Не дасть же нам погибати».Ой у гаю зелененькімГуляв Довбуш молоденький. Ой надійшла чорна хмара,І дощем упала,Умер Довбуш молоденький,Та не вмерла слава.(текст не полный )