Ніч яка місячна, зоряна, ясная,Видно, хоч голки збирай,Вийди, коханая, працею зморена,Хоч на хвилиночку в гай!Сядемо вкупочці тут під калиною,І над панами я пан!Глянь, моя рибонько, — срібною хвилеюСтелеться в полі туман.Ти не лякайся, що босії ніженькиВмочиш в холодну росу:Я тебе, вірная, аж до хатинонькиСам на руках однесу.Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,Тепло — ні вітру, ні хмар...Я пригорну тебе до свого серденька,А воно палке, як жар.